Основи організації інклюзивної освіти

Сучасний дошкільний навчальний заклад відкритий для всіх дітей.Включення дітей з особливими освітніми потребами в освітній процес дошкільного навчального закладу змінює передусім установки педагогів на розуміння особливостей розвитку дітей та врахування їхніх особливих потреб та потенційних можливостей розвитку в навчально - виховній роботі. Особливості дітей із порушеннями психофізичного розвитку неможливо нівелювати, тому потрібно змінювати організацію освітнього процесу в групі задля вирішення завдань, навчання, виховання і розвитку всіх дітей в групі.

З метою забезпечення цілісного входження дитини з особливими потребами в загальноосвітній простір, що відповідатиме її потребам і можливостям, в сучасному дошкільному навчальному закладі передбачена така форма організації освіти, як інклюзивна. Інклюзивна освіта означає створення умов для отримання, засвоєння і використання знань, умінь і навичок дітьми з особливими освітніми потребами в різних видах діяльності разом з усіма однолітками групи. Тому загальною метою дошкільного навчального закладу з інклюзивною освітою є забезпечення умов для спільного виховання і навчання дітей з різними психофізичними особливостями розвитку.

ЗАВДАННЯМ НАШОГО ЗАКЛАДУ Є:

- створення комфортного простору для всіх дітей;

- створення інклюзивного розвивального середовища, яке сприяє гармонійному розвитку особистості особливої дитини;

- формування толерантного товариства дітей, батьків, персоналу дошкільного навчального закладу;

- створення у навчальному закладі педагогічної системи, центрованої на потребах дитини.

принципи організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в групах з інклюзивною формою навчання:

-індивідуалізації та диференціації;

- єдності сенсорного (безпосередній чуттєвий досвід дитини як основа розвитку), мовленнєвого(формування різних видів мовленнєвої компетенції), лінгвістичного (засвоєння мовних засобів), комунікативного (включення дітей у різні форми спілкування).

- підтримки самостійної активності дитини;

- активного включення в освітній процес всіх його учасників: дітей, батьків і фахівців;

- Партнерської взаємодії з родиною, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами (організація такої взаємодії передбачає зустрічі з батьками, бесіди, консультації, інформаційну підтримку, складання індивідуальної програми розвитку, залучення батьків до корекційно- розвивальної роботи, організацію зустрічей з фахівцями тощо)

ПОРАДИ БАТЬКАМ, У ЯКИХ Є ДІТИ З ООП

У процесі виховання та догляду дитини Ви маєте бути уважними, спостерігаючи за відповідністю (чи не відповідністю) психофізичного розвитку її віку; відстежувати своєчасність проходження основних етапів розвитку (коли почала сиділи, вставати, фіксувати погляд, стежити за рухом іграшки, брати її в руку, координувати рухи руки і погляду, коли з'явилися агукання і лепет, перші слова тощо).

Зверніть увагу на емоційний розвиток дитини. Якщо в її поведінці вчасно не формуються такі яскраві вияви емоційного розвитку, як усмішка, інтерес до обличчя людини, впізнавання близьких, адекватний відгук на вплив ззовні; спостерігається пасивність у контактах з оточенням, або, навпаки, надмірна збудливість, – це має насторожити Вас. Не розцінюйте ці тривожні тенденції як прояв особливого характеру малюка.
Ви як батьки маєте правильно розуміти суть порушення дитини, а також відповідні особливості її розвитку.
В одних випадках дитині не приділяють достатньої уваги: не розуміючи особливостей її розвитку, не вміючи знайти до неї правильний підхід, батьки виховують її стихійно, під впливом обставин. Це, звісно, призводить до того, що вона відстає в розвитку, часто неадекватно реагує на певні вимоги.
В інших – батьки надмірно опікають дитину, оберігають від усіляких труднощів, намагаються все зробити для неї і замість неї. Вони стають її очима, вухами, руками, від так діти стають безпорадними і також відстають у розвитку.
Ви маєте докласти максимум зусиль для фізичного, розумового та емоційного формування малюка, зважаючи на те, що процес буде тривалим і непростим. Якщо Ви будете терплячим і не квапитимете дитину, вона поступово навчиться всього.
Намагайтесь зробити так, щоб малюк постійно відчував, що спілкування з ним приносить Вам радість. Так йому буде значно легше навчатися.

приділяють достатньої уваги: не розуміючи особливостей її розвитку, не вміючи знайти до неї правильний підхід, батьки виховують її стихійно, під впливом обставин. Це, звісно, призводить до того, що вона відстає в розвитку, часто неадекватно реагує на певні вимоги.

В інших – батьки надмірно опікають дитину, оберігають від усіляких труднощів, намагаються все зробити для неї і замість неї. Вони стають її очима, вухами, руками, від так діти стають безпорадними і також відстають у розвитку.
Ви маєте докласти максимум зусиль для фізичного, розумового та емоційного формування малюка, зважаючи на те, що процес буде тривалим і непростим. Якщо Ви будете терплячим і не квапитимете дитину, вона поступово навчиться всього.
Намагайтесь зробити так, щоб малюк постійно відчував, що спілкування з ним приносить Вам радість. Так йому буде значно легше навчатися.

Якщо Ваша дитина народилась не такою, як інші

Якщо Ваша дитина народилась не такою, як інші, Ви, безумовно, матимете проблем більше, ніж інші батьки. Перед Вами, напевно, постануть запитання, на більшість із яких Ви не зможете знайти відповіді одразу: «Чому це сталося з моєю дитиною?», «Чи немає в тому, що сталося, нашої вини?», «Чи можна щось зробити для того, щоб урятувати дитину, виправити відхилення?», «Якою виросте моя дитина, як складеться її доля?», «Як жити далі?»

Такі проблеми хвилюють багатьох батьків, адже щодня на світ народжуються немовлята, яких ми називаємо дітьми з особливими потребами, На них, як і на кожного малюка, чекає своя неповторна доля. Однак для того, щоб спробувати зробити його щасливим, Вам необхідно реально оцінювати ситуацію і не впадати у відчай, адже стрес через інвалідність більше переживають батьки, а не малята. Якщо дитину просто люблять усі, хто її оточує піклуються про неї, вона не усвідомлює того, що чимось відрізняється від більшості.

Пам'ятайте: Ви несамотні! За всю історію розвитку суспільство набуло цінний досвід лікування, догляду та виховання таких дітей

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:

· «Ти дуже добре зробив ...»

· «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли ...»

· «Я помітив покращення в ...»

· «Давай разом попрацюємо над ...»

· «Чим я можу тобі допомогти...», «Я бачу, ти добре попрацював над…», «Дякую, що ти ретельно виконав завдання».

Будьте готові допомагати дитині, однак за найменшої можливості посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб формувати її самостійність та впевненість:

· складіть список усіх сильних сторін та потреб своєї дитини та часто звертайтеся до нього;

· якщо можливо, допомагайте Вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразку висловлюйте перед нею свої думки вголос;

· робіть наголос на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть як найкраще проявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання новим та незнайомим навичкам чи завданням. Уникайте порівняння дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

· надавайте Вашій дитині можливості навчитися новому – займатися спортом чи малюванням. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

· створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;

· сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще розв'язувати низку соціальних проблем;

· вдома прививайте своїй дитині ставлення «я можу», щоб вона впевнено пробувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Як ти зробиш по-іншому наступного разу?».

· Формуйте комунікаційні навички

Покращення комунікаційних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікаційні навички дозволяють дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.

· Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі активно слухайте. У сім'ї обговорюйте події під час споживання їжі, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.

· Слухайте свою дитину. Вставляйте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, швидше за все, буде повторювати їх під час свого спілкування з іншими.

· Заохочуйте свою дитину ставити запитання.

· Давайте своїй дитині можливість спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

· Для тренування комунікацій в різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.

Стимулюйте дружні стосунки

Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення до встановлення дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших та розвивати чуттєвість до унікальних потреб оточуючих. А для цього:

· Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.

· Заохочуйте дітей запрошувати їх друзів до себе додому.

· Запросіть друга Вашої дитини на якусь сімейну подію.

· Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися Ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.

· Заохочуйте дитину ставити питання та демонструвати інтерес щодо оточуючих

Коментарi